Солеварня завтра
Візія Солеварні
Збереження традицій та історичних фактів, які стосуються процесів солеваріння на
території сучасної Дрогобичини – є основною візією Солеварні, для її розбудови та розвитку в майбутньому.
У найближчі три роки команда Солеварні планує вихід на нові ринки збуту та/або впровадження нових продуктів.
Нещодавно було розроблено новий дизайн упакування Дрогобицької солі з метою підвищення „впізнаваності”, також затверджено новий логотип Дрогобицької Солеварні.
Державне підприємство «Солевиварювальний дрогобицький завод» вважається одним із найдавніших постійнодіючих підприємств України та Європи. Однак зараз Солеварня перебуває не в найкращому стані та вимагає модернізації – як у виробничому сенсі, так і загалом, в технічному, адже практично всі будівлі потребують негайних аварійно-відновлювальних робіт. Що необхідно для підприємства в першу чергу? Приведення виробничих потужностей до необхідних норм. Щоб ми могли продавати нашу продукцію в супермаркетах та інших мережах продовольчих магазинів, які зобов’язують мати сертифікати якості. Також необхідна співпраця усіх рівнів влади для створення умов для збереження підприємства та майбутнього розвитку. Дрогобицька солеварня має всі шанси стати унікальним прикладом для запуску такого роду програм ревіталізації і успішної їх реалізації в інших містах нашої держави, – розповідає директор Дрогобицького солевиварювального заводу Олег Петренко.
Нижче на карті ревіталізації Солеварні Ви можете переглянути, як планується використати наявну територію, які будівлі потребують ремонту та реставрації, для цього потрібні інвестиції та інвестори, яких на даному етапі шукає керівництво.
Також разом із спеціалістами в даній галузі, шукаємо альтернативні джерела енергії, які можна використати для виварювання соляної ропи, щоб полегшити процес виробництва.
територія
Візія солеварні
Вигляд
Сучасний стан
Це будинок адміністрації (контори заводу): одноповерхова цегляна будівля покрита дахівкою з дерев’яним ґанком та зовнішніми бетонно-кам’яними сходами. Адміністрація датується 1897 роком.
Це будинок адміністрації (контори заводу): одноповерхова цегляна будівля покрита дахівкою з дерев’яним ґанком та зовнішніми бетонно-кам’яними сходами. Адміністрація датується 1897 роком.
Вигляд
Сучасний стан
Пам’ятка Будинки складів 1889 – 1875 р.р., складається з двох видовжених блокованих цегляних будинків під керамічною черепицею, дата будівництва орієнтовно 1889 р. Історичне призначення стайні, нині – склади. Будинок з мансардними вікнами – колишні стайні, стан обох незадовільний. Будинки складів та адміністрація, і площа перед ними, сьогодні слугують своєрідною репрезентативною зоною Дрогобицького солеварного заводу.
Пам’ятка Будинки складів 1889 – 1875 р.р., складається з двох видовжених блокованих цегляних будинків під керамічною черепицею, дата будівництва орієнтовно 1889 р. Історичне призначення стайні, нині – склади. Будинок з мансардними вікнами – колишні стайні, стан обох незадовільний. Будинки складів та адміністрація, і площа перед ними, сьогодні слугують своєрідною репрезентативною зоною Дрогобицького солеварного заводу.
Вигляд
Сучасний стан
Церква святого Юри в Дрогобичі — пам’ятка галицької дерев’яної архітектури кінця XV — початку XVI століть, одна з найкраще збережених і належить до числа найкращих пам’яток давньої української сакральної архітектури. Збудована в XV столітті, кілька разів перебудовувалася й остаточних архітектурних форм їй надав талановитий український будівничий Григорій Тесля з Дрогобича.
Сьогодні церква є частиною відділу дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина».
21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Камбоджі церква Святого Юра внесена до списку поміж шістнадцяти дерев’яних церков Карпатського регіону Польщі та України.
Вигляд
Сучасний стан
Церква Воздвиження Чесного Хреста — дерев’яна церква, пам’ятка архітектури національного значення. Розташованавона у передмісті Зваричі на однойменній вулиці Зварицькій №7, міста Дрогобича. З 1987 року храм відноситься до музейного комплексу відділу пам’яток дерев’яної архітектури музею «Дрогобиччина».
Церква Воздвиження Чесного Хреста вважається однією з найкращих у стилі галицької дерев’яної архітектури.
Воздвиженська церква була приходською церквою солеварів. Історія цього храму тісно пов’язана зі священиком о. Василем Глібкевичем, який малював чудотворні ікони, тут жив і правив.
Церква хоча нині і є музеєм, практично увесь час стоїть зачинена в очікуванні реставрації. Виняток становить храмове свято 27 вересня, коли у церкві ведеться богослужіння.
Вигляд
Сучасний стан
Солеварний цех №2 – велика одноповерхова цегляна споруда, що складається зкількох об’ємів. Перший (головний) – прямокутний у плані, перекритий двосхилим дахом на стільцево-кроквяній системі з дерев’яними опорами (деякі були замінені на металеві). Передній та задній фасади з фронтонами, мають вертикальне членування декоративними пілястрами, що підсилене розташуванням та формою віконних прорізів у кілька рядів між ними (горизонтально та вертикально). Фронтони увінчані карнизами. На головномуфасаді (відповідно до історичних фотографій) на фронтоні був зафіксований рік побудови (зараз втрачено). В інтер’єрі, симетрично відносно центральної осі, розміщувалась дві великі панви (приблизні габарити однієї панви: 6х12х0,6м) на
бетонних опорах над печами, з автоматизованою системою збору та подальшого транспортування вивареної солі виробничою лінією. Зараз панви та печі майже повністю зруйновані.
Солеварний цех №2 – велика одноповерхова цегляна споруда, що складається зкількох об’ємів. Перший (головний) – прямокутний у плані, перекритий двосхилим дахом на стільцево-кроквяній системі з дерев’яними опорами (деякі були замінені на металеві). Передній та задній фасади з фронтонами, мають вертикальне членування декоративними пілястрами, що підсилене розташуванням та формою віконних прорізів у кілька рядів між ними (горизонтально та вертикально). Фронтони увінчані карнизами. На головномуфасаді (відповідно до історичних фотографій) на фронтоні був зафіксований рік побудови (зараз втрачено). В інтер’єрі, симетрично відносно центральної осі, розміщувалась дві великі панви (приблизні габарити однієї панви: 6х12х0,6м) на
бетонних опорах над печами, з автоматизованою системою збору та подальшого транспортування вивареної солі виробничою лінією. Зараз панви та печі майже повністю зруйновані.
Вигляд
Сучасний стан
В північно-західному куті ділянки стоїть будинок електромайстерні, раніше механічна майстерня та кузня. Побудований у 1897 р., одноповерховий, цегляний будинок складався з двох окремих приміщень майстерень зі спільним коридором та лазнями. Має двосхилий дах, вкритий червоною черепицею. Фасад прикрашено цегляним рельєфним поясом, характерним для громадських споруд Австро-Угорщини наприкінці ХІХ ст.
В північно-західному куті ділянки стоїть будинок електромайстерні, раніше механічна майстерня та кузня. Побудований у 1897 р., одноповерховий, цегляний будинок складався з двох окремих приміщень майстерень зі спільним коридором та лазнями. Має двосхилий дах, вкритий червоною черепицею. Фасад прикрашено цегляним рельєфним поясом, характерним для громадських споруд Австро-Угорщини наприкінці ХІХ ст.
Вигляд
Сучасний стан
Головним ядром і найстаршим об’єктом комплексу є шахта соляної ропи №1 – “Королівська”, яка діяла з давніх давен, але письмові (літописні) відомості вказують на сер. ХІІІ ст. (1250 р.). З інших джерел відома дата заснування 1473 р. Саме біля цього першого джерела і почала формуватися солеварня. Шахта соляної ропи №1 – невелика одноповерхова, двоярусна, дерев’яно-цегляна будівля каркасного типу. Будівля складається з двох об’ємів різної форми та габаритів. Перший, більший за розміром та г-подібний у плані,виконаний з дубового каркасу та шальований дошками. Перекритий чотирисхилим дахом по дерев’яних балках, самовільно перекритий керамічною дахівкою у 2020 р. (зруйновані автентичні елементи кроквяної системи перекриття). Має чотиригранну башту, ззовні покриту дошками, в якій розміщений соледобувний електричний механізм – помпа. Це найстарша частина споруди, що розташована безпосередньо над соляною шахтою, побудована у 1875 р. та дещо розширена у 70-х рр. ХХ ст. для встановлення нового соледобувного механізму. Другий об’єм – прибудова для парової машини поч. ХХ ст. (30-40 рр.), виконана з дубового каркасу, який заповнений випаленою цеглою. Перекриття – двосхилий дах по дерев’яних балках, покритий металевими листами.
Головним ядром і найстаршим об’єктом комплексу є шахта соляної ропи №1 – “Королівська”, яка діяла з давніх давен, але письмові (літописні) відомості вказують на сер. ХІІІ ст. (1250 р.). З інших джерел відома дата заснування 1473 р. Саме біля цього першого джерела і почала формуватися солеварня. Шахта соляної ропи №1 – невелика одноповерхова, двоярусна, дерев’яно-цегляна будівля каркасного типу. Будівля складається з двох об’ємів різної форми та габаритів. Перший, більший за розміром та г-подібний у плані,виконаний з дубового каркасу та шальований дошками. Перекритий чотирисхилим дахом по дерев’яних балках, самовільно перекритий керамічною дахівкою у 2020 р. (зруйновані автентичні елементи кроквяної системи перекриття). Має чотиригранну башту, ззовні покриту дошками, в якій розміщений соледобувний електричний механізм – помпа. Це найстарша частина споруди, що розташована безпосередньо над соляною шахтою, побудована у 1875 р. та дещо розширена у 70-х рр. ХХ ст. для встановлення нового соледобувного механізму. Другий об’єм – прибудова для парової машини поч. ХХ ст. (30-40 рр.), виконана з дубового каркасу, який заповнений випаленою цеглою. Перекриття – двосхилий дах по дерев’яних балках, покритий металевими листами.
Вигляд
Сучасний стан
Склад паперу – дерев’яна одноповерхова споруда, історично була меншої по площі (в габаритах 7х18 м.), має простий фасад, з трикутним фронтоном. Первісно, вхід в споруду розташовувався з продольної сторони на сході, без віконних отворів. Фронтон прикрашено трьохстулковим вікном та різними накладними дошками. На початку 1940-х років до споруди було прибудовано ще один павільйон прямокутної форми, вхід було організовано з північної сторони по головному фасаду. В прибудові зробили два вікна прямокутної форми зі сходу, та додаткову
браму з півдня.
Склад паперу – дерев’яна одноповерхова споруда, історично була меншої по площі (в габаритах 7х18 м.), має простий фасад, з трикутним фронтоном. Первісно, вхід в споруду розташовувався з продольної сторони на сході, без віконних отворів. Фронтон прикрашено трьохстулковим вікном та різними накладними дошками. На початку 1940-х років до споруди було прибудовано ще один павільйон прямокутної форми, вхід було організовано з північної сторони по головному фасаду. В прибудові зробили два вікна прямокутної форми зі сходу, та додаткову
браму з півдня.
Вигляд
Сучасний стан
Солеварний цех побудований у 1875 року. Це велика одноповерхова будівля з дубового каркасу, зараз заповнена цеглою, раніше була повністю дерев’яна (дерево вивезли у 90-ті рр. ХХ ст) з вежами-коминами (зруйновані) над двома панвами для виварювання ропи, які функціонували на газі до 2012 р.. У 2013 р. до цеху зробили невелику прибудову з дощок, де розмістили дві невеликі панви, що працюють на дровах. Тут і сьогодні виварюється дрогобицька сіль, не зважаючи на те, що споруда є аварійною (напівруїна).
Солеварний цех побудований у 1875 року. Це велика одноповерхова будівля з дубового каркасу, зараз заповнена цеглою, раніше була повністю дерев’яна (дерево вивезли у 90-ті рр. ХХ ст) з вежами-коминами (зруйновані) над двома панвами для виварювання ропи, які функціонували на газі до 2012 р.. У 2013 р. до цеху зробили невелику прибудову з дощок, де розмістили дві невеликі панви, що працюють на дровах. Тут і сьогодні виварюється дрогобицька сіль, не зважаючи на те, що споруда є аварійною (напівруїна).
Вигляд
Сучасний стан
Росолозбірники 1873р та 1878р., знаходяться із заходу від солеварного цеху №2. Це одноповерхові дерев’яні (хвойні породи) споруди на дубових палях з басейнами (вмістилищами для накопичення соляної ропи).
Росолозбірники 1873р та 1878р., знаходяться із заходу від солеварного цеху №2. Це одноповерхові дерев’яні (хвойні породи) споруди на дубових палях з басейнами (вмістилищами для накопичення соляної ропи).
Вигляд
Сучасний стан
Росолозбірник №1 побудований у 1940-х роках на півдні від солеварного цеху №2. Це одноповерхове дерев’яне (хвойні породи) споруда на дубових палях з басейнами (вмістилищ для накопичення соляної ропи).
Росолозбірник №1 побудований у 1940-х роках на півдні від солеварного цеху №2. Це одноповерхове дерев’яне (хвойні породи) споруда на дубових палях з басейнами (вмістилищ для накопичення соляної ропи).
Вигляд
Сучасний стан
Зліва від солеварного цеху – шахта соляної ропи №2, побудована у другій пол. XIX ст. (зараз недіюча, шурф був забетонований у радянський час (1980-ті рр.) через просідання землі, будівля була переобладнана під склад матеріалів). Архітектура подібна до шахти №1, проте вежа втрачена.
Зліва від солеварного цеху – шахта соляної ропи №2, побудована у другій пол. XIX ст. (зараз недіюча, шурф був забетонований у радянський час (1980-ті рр.) через просідання землі, будівля була переобладнана під склад матеріалів). Архітектура подібна до шахти №1, проте вежа втрачена.
